Наш підручник
Автори: В. Д. Сиротюк, В. І. Баштовий
Рік видання: 2010
Мова: Українська
Видавництво: Освіта
Кількість сторінок: 302Завантажити
ПРОГРАМА
для загальноосвітніх навчальних закладів
ФІЗИКА
10 клас
Рівень стандарту
(70 год, 2 год на тиждень, 4 год — резервний час)
К-ть год.
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
2
10
20
4
18
6
5
1
4
10
10
15
12
12
5
2
4
|
МЕХАНІКА
ВСТУП
Зародження і розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини і суспільному розвитку. Методи наукового пізнання.
Розділ 1. КІНЕМАТИКА
Механічний рух та його види. Основна задача механіки та способи її розв’язання в кінематиці. Фізичне тіло і матеріальна точка. Система відліку. Відносність механічного руху. Траєкторія руху.
Рівномірний прямолінійний рух. Шлях і переміщення. Швидкість руху. Закон додавання швидкостей. Графіки руху.
Рівноприскорений рух. Прискорення. Швидкість тіла і пройдений шлях під час рівноприскореного прямолінійного руху. Графіки руху.
Вільне падіння тіл. Прискорення вільного падіння.
Рівномірний рух тіла по колу. Період і частота обертання. Кутова швидкість.
Лабораторна робота
1. Визначення прискорення тіла при рівно- прискореному русі.
Демонстрації
1. Відносність руху.
2. Прямолінійний і криволінійний рухи.
3. Падіння тіл у повітрі та розрідженому просторі (трубка Ньютона).
4. Напрям швидкості при русі по колу.
5. Обертання тіла з різною частотою.
Розділ 2. ДИНАМІКА
Механічна взаємодія тіл. Сила. Види сил у механіці. Вимірювання сил. Додавання сил.
Закони динаміки. Перший закон Ньютона. Інерція та інертність. Другий закон Ньютона. Третій закон Ньютона. Межі застосування законів Ньютона.
Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Вага і невагомість. Штучні супутники Землі. Розвиток космонавтики.
Рух тіла під дією кількох сил.
Рівновага тіл. Момент сили. Умова рівноваги тіла, що має вісь обертання.
Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Реактивний рух. Механічна енергія. Кінетична і потенціальна енергія. Закон збереження енергії.
Лабораторні роботи
2. Вимірювання сил.
3. Дослідження рівноваги тіла під дією кількох сил.
Демонстрації
1. Вимірювання сил.
2. Додавання сил, що діють під кутом одна до одної.
3. Вага тіла при прискореному підніманні та падінні.
4. Рівновага тіл, під дією декількох сил.
5. Дослід із “жолобом Галілея”.
6. Закони Ньютона.
7. Реактивний рух.
8. Пружний удар двох кульок.
Розділ 3. РЕЛЯТИВІСТСЬКА МЕХАНІКА
Основні положення спеціальної теорії відносності. Швидкість світла у вакуумі. Відносність одночасності подій. Закон взаємозв’язку маси та енергії.
Демонстрації
1. Що таке теорія відносності? (Кінофільм).
МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА І ТЕРМОДИНАМІКА
Розділ 1. ВЛАСТИВОСТІ ГАЗІВ, РІДИН, ТВЕРДИХ ТІЛ
Основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речовини та її дослідні обґрунтування. Маса та розміри атомів і молекул. Кількість речовини.
Властивості газів. Ідеальний газ. Газові закони. Тиск газу. Рівняння стану ідеального газу. Ізопроцеси.
Пароутворення і конденсація. Насичена і ненасичена пара. Вологість повітря. Методи вимірювання вологості повітря.
Властивості рідин. Поверхневий натяг рiдини. Змочування. Капілярні явища.
Будова і властивості твердих тіл. Кристалічні й аморфні тіла. Рідкі кристали та їх властивості. Полімери: їх властивості та застосування.
Лабораторні роботи
4. Дослідження одного з ізопроцесів.
5. Вимірювання відносної вологості повітря.
Демонстрації
1. Властивості насиченої пари.
2. Кипіння води за зниженого тиску.
3. Будова і принцип дії психрометра.
4. Поверхневий натяг рідини.
5. Скорочення поверхні мильних плівок.
6. Капілярне піднімання рідини.
7. Пружна і залишкова деформації.
8. Вирощування кристалів.
9. Зміна кольору рідких кристалів від температури.
Розділ 2. ОСНОВИ ТЕРМОДИНАМІКИ
Внутрішня енергія тіл. Два способи зміни внутрішньої енергії тіла. Перший закон термодинаміки. Робота термодинамічного процесу. Теплові машини. Холодильна машина.
Демонстрації
1. Залежність між об’ємом, тиском і температурою.
2. Зміна внутрішньої енергії тіла внаслідок виконання роботи.
3. Необоротність теплових процесів.
4. Принцип дії теплового двигуна.
5. Моделі різних видів теплових двигунів.
6. Будова холодильної машини.
ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ
1. Дослідження руху тіла під дією сили тяжіння.
2. Дослідження механічного руху з урахуванням закону збереження енергії.
3. Вивчення одного з ізопроцесів.
4. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини.
5. Визначення модуля пружності речовини
УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ЗАНЯТТЯ
Сучасні погляди на простір і час. Взаємозв’язок класичної та релятивістської механіки.
РЕЗЕРВ
11-й клас
(70 год, 2 год на тиждень,
4 год — резервний час)
ЕЛЕКТРОДИНАМІКА
Розділ 1. ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ І СТРУМ
Електричне поле. Напруженість і потенціал електричного поля. Речовина в електричному полі. Вплив електричного поля на живі організми.
Електроємність. Конденсатори та їх використання в техніці. Енергія електричного поля.
Електричний струм. Електричне коло. Джерела і споживачі електричного струму. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола. Робота та потужність електричного струму. Міри та засоби безпеки під час роботи з електричними пристроями.
Електричний струм у різних середовищах (металах, рідинах, газах) та його використання.
Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідності напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів.
Лабораторні роботи
1. Визначення ЕРС і внутрішнього опору джерела струму.
2. Дослідження електричного кола з напівпровідниковим діодом.
Демонстрації
1. Електричне поле заряджених кульок.
2. Будова і дія конденсатора постійної та змінної ємності.
3. Енергія зарядженого конденсатора.
4. Залежність сили струму від ЕРС джерела і повного опору кола.
Розділ 2. ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ПОЛЕ
Електрична і магнітна взаємодії. Взаємодія провідників зі струмом. Сила Ампера. Сила Лоренца. Індукція магнітного поля. Потік магнітної індукції. Дія магнітного поля на провідник зі струмом.
Магнітні властивості речовини. Застосування магнітних матеріалів. Магнітний запис інформації. Вплив магнітного поля на живі організми.
Електромагнітна індукція. Закон електромагнітної індукції. Індуктивність. Енергія магнітного поля котушки зі струмом.
Змінний струм. Генератор змінного струму. Трансформатор. Виробництво, передача та використання енергії електричного струму.
Лабораторна робота
3. Дослідження явища електромагнітної індукції.
Демонстрації
1. Дія магнітного поля на струм.
2. Відхилення електронного пучка магнітним полем.
3. Магнітний запис звуку.
4. Електромагнітна індукція. Правило Ленца.
5. Залежність ЕРС індукції від швидкості зміни магнітного потоку.
6. Залежність ЕРС самоіндукції від швидкості зміни сили струму в колі та індуктивності провідника.
7. Утворення змінного струму у витку під час його обертання в магнітному полі.
8. Осцилограми змінного струму.
Розділ 3. КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ
Коливальний рух. Вільні коливання. Вимушені коливання. Резонанс. Гармонічні коливання. Амплітуда, період і частота коливань. Рівняння гармонічних коливань.
Математичний маятник. Період коливань математичного маятника.
Поширення механічних коливань у пружному середовищі. Поперечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі.
Коливальний контур.Виникнення електромагнітних коливань у коливальному контурі. Гармонічні електромагнітні коливання. Частота власних коливань контуру. Резонанс.
Утворення і поширення електромагнітних хвиль. Швидкість поширення, довжина і частота електромагнітної хвилі. Шкала електромагнітних хвиль. Властивості електромагнітних хвиль різних діапазонів частот. Електромагнітні хвилі в природі й техніці.
Лабораторна робота
4. Виготовлення маятника і визначення його періоду коливань.
Демонстрації
1. Вільні коливання вантажу на нитці та вантажу на пружині.
2. Вимушені коливання.
3. Резонанс.
4. Коливання тіл як джерел звуку.
5. Роль пружного середовища у передачі звукових коливань.
6. Залежність гучності звуку від амплітуди коливань.
7. Залежність висоти тону від частоти коливань.
8. Відбивання звукових хвиль.
9. Застосування ультразвуку.
10. Вільні електромагнітні коливання низької частоти в коливальному контурі і залежність їх частоти від електроємності та індуктивності контуру.
11. Випромінювання і приймання електромагнітних хвиль.
12. Шкала електромагнітних хвиль.
Розділ 4. ХВИЛЬОВА І КВАНТОВА ОПТИКА
Розвиток уявлень про природу світла. Джерела і приймачі світла. Поширення світла в різних середовищах. Поглинання і розсіювання світла. Відбивання і заломлення світла. Закони заломлення світла.
Світло як електромагнітна хвиля. Інтерференція і дифракція світлових хвиль. Поляризація і дисперсія світла. Неперервний спектр світла. Спектроскоп.
Квантові властивості світла. Гіпотеза М. Планка. Світлові кванти. Маса, енергія та імпульс фотона. Фотоефект. Рівняння фотоефекту. Застосування фотоефекту. Люмінесценція.
Квантові генератори та їх застосування.
Корпускулярно-хвильовий дуалізм світла.
Лабораторна робота
5. Спостереження інтерференції та дифракції світла.
Демонстрації
1. Світловод.
2. Одержання інтерференційних смуг.
3. Дифракція світла від вузької щілини та дифракційної ґратки.
4. Дисперсія світла при його проходження через тригранну призму.
5. Фотоефект на пристрої з цинковою пластинкою.
6. Люмінесценція.
Розділ 5. АТОМНА І ЯДЕРНА ФІЗИКА
Історія вивчення атома. Ядерна модель атома. Квантові постулати Н. Бора. Випромінювання та поглинання світла атомами. Атомні й молекулярні спектри. Спектральний аналіз та його застосування. Рентгенівське випромінювання.
Атомне ядро. Протонно-нейтронна модель атомного ядра. Нуклони. Ядерні сили і їх особливості. Стійкість ядер.
Фізичні основи ядерної енергетики. Енергія зв’язку атомного ядра. Способи вивільнення ядерної енергії: синтез легких і поділ важких ядер. Ланцюгова реакція поділу ядер Урану. Ядерна енергетика та екологія. Радіоактивність. Види радіоактивного випромінювання. Період напіврозпаду. Отримання і застосування радіонуклідів. Дозиметрія. Дози випромінювання. Радіоактивний захист людини. Елементарні частинки. Загальна характеристика елементарних частинок. Класифікація елементарних частинок. Кварки. Космічне випромінювання.
Лабораторна робота
6. Спостереження неперервного і лінійчастого спектрів речовини.
Демонстрації
1. Модель досліду Резерфорда.
2. Будова і дія лічильника іонізуючих частинок.
3. Фотографії треків частинок.
ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ
1. Визначення енергії зарядженого конденсатора.
2. Дослідження електричних кіл.
3. Визначення довжини світлової хвилі.
4. Визначення прискорення вільного падіння за допомогою маятника.
5. Вивчення будови дозиметра і складання радіологічної карти місцевості.
6. Вивчення треків заряджених частинок за готовими фотографіями.
УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ЗАНЯТТЯ
Фізика і науково-технічний прогрес. Фізична картина світу як складова природничо-наукової картини світу. Роль науки в житті людини та суспільному розвитку.
Сучасні уявлення про будову речовини.
РЕЗЕРВ
|
Учень (учениця):
називає етапи розвитку фізики як науки, методи наукового пізнання, принцип відносності механічного руху і прізвища його творців та вчених, які пояснили вільне падіння тіл, окремі види рухів за їх траєкторією, одиниці переміщення, швидкості, прискорення, приклади швидкостей тіл мікро-, макро-, і мегасвіту;
розрізняє фізичне тіло і матеріальну точку, прямолінійний і криволінійний рухи матеріальної точки;
формулює означення кінематичного рівняння руху, кінематичні закони рівномірного та рівноприскореного рухів уздовж прямої;
може описати явище вільного падіння тіл, вид механічного руху за його кінематичним рівнянням руху; обґрунтовувати суть методу фізичного моделювання, зміст основної (прямої) задачі механіки, рівняння руху як залежність шляху (координати від часу); характеризувати роль фізики у житті людини, рух тіла у вертикальному напрямі, зв’язок лінійних і кутових величин, що характеризують рух матеріальної точки по колу, вид механічного руху за його рівнянням швидкості; пояснити, що таке кутова швидкість та її зв’язок із частотою обертання; суть фізичних ідеалізацій — матеріальної точки, системи відліку; порівняти основні кінематичні характеристики різних видів руху за відповідними їм рівняннями рухів;
здатний спостерігати рух тіла вздовж прямої, по колу та кинутого горизонтально; користуватисямасштабною лінійкою, вимірною стрічкою і секундоміром при вивченні вільного падіння тіл та визначати його прискорення; оцінити допущену при цьому абсолютну і відносну похибки вимірювання, дотримуватися правилексплуатації названих вище приладів, та узагальнених планів відповіді про фізичну величину і фізичне явище при узагальненні й систематизації знань з кінематики;
може розв’язувати задачі, застосовуючи кінематичні рівняння руху; будувати графіки руху для рівномірного і рівноприскореного рухів.
Учень:
називає основні етапи розвитку космонавтики та її творців;
наводить приклади прояву законів збереження енергії та імпульсу в природі й техніці, практичних застосувань законів динаміки;
розрізняє рівняння кінематики і рівняння динаміки руху тіла;
формулює умови рівноваги тіла для поступального і обертального рухів, закони динамики Ньютона, закон всесвітнього тяжіння, закони збереження механічної енергії, імпульсу; записує їх формули;
може описати всесвітнє тяжіння і реактивний рух, рух тіла під дією кількох сил, обґрунтуватиреактивний рух як прояв дії закону збереження імпульсу; характеризувати універсальність законів Ньютона, пояснити фізичний зміст поняття імпульсу; порівнятирізні методи вимірювання сил;
здатний спостерігати залежність ваги тіла від руху опори чи підвісу, користуватися динамометром і визначати конкретні умови рівноваги тіла під дією декількох сил, оцінити похибки вимірювання і дотримуватися правил експлуатації приладів, які при цьому використовуються;
може розв’язувати задачі, застосовуючи умови рівноваги тіла, закони динаміки при описанні окремих прикладів руху тіл та їх взаємодії, законів збереження імпульсу, енергії, представлятирезультати вивчення умов рівноваги тіла та застосування законів руху при розв’язуванні навчальних фізичних задач за допомогою таблиць, графіків, формул; систематизуватизнання про закони динаміки та межі їх застосування; досліджуватиможливі шляхи та екологічні проблеми вивільнення і споживання механічної енергії в регіоні;
може розв’язувати задачі, застосовуючи закони динаміки, всесвітнього тяжіння, збереження імпульсу, енергії.
Учень (учениця):
називає творців релятивістської механіки, максимальну швидкість передачі взаємодії;
наводить приклади, які підтверджують справедливість спеціальної теорії відносності;
формулює основні положення спеціальної теорії відносності; записує формулу взаємозв’язку маси та енергії;
може обґрунтувати історичний характер виникнення і становлення теорії відносності; характеризуватиосновні її наслідки — скорочення лінійних розмірів тіла, сповільнення плину подій; пояснити значення теорії відносності в сучасній науці й техніці;
здатний робити висновки про зв’язок фізичних характеристик тіл і явищ із властивостями простору і часу;
може розв’язувати задачі, застосовуючи формулу взаємозв’язку енергії й маси.
Учень:
називає творців молекулярно-кінетичного учення про будову речовини, а також учених, які зробили вагомий внесок у створення теорії рідин, твердих тіл і матеріалів;
наводить приклади рідких кристалів, аморфних і кристалічних тіл та полімерів;
розрізняє ідеальний і реальні гази, ізопроцеси, насичену і ненасичену пару, кристалічні й полікристалічні тіла;
формулює основні положення молекулярно-кінетичної теорії, основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії, рівняння стану ідеального газу, газові закони, означення поверхневого натягу рідини і вологості повітря та записує відповідні формули для їх визначення;
може описати гіпотезу Демокріта про атомну будову речовини та основні етапи її розвитку, молекулярну будову рідин і полімерів, кристалічну будову тіл та їх загальні механічні властивості; обґрунтовувати суть поняття “ідеальний газ” як фізичної моделі реального газу; характеризувати зміст поняття кількості речовини, відносної вологості, коефіцієнта поверхневогонатягу; пояснити визначальну роль взаємного розміщення, руху і взаємодії молекул щодо будови і фізико-хімічних властивостей тіл; пароутворення і конденсацію, тверднення і плавлення тіл на основі атомно-молекулярних і термодинамічних підходів;
здатний спостерігати змочування і капілярність, пароутворення і конденсацію, тверднення та плавлення тіл як фізичних явищ (згідно з відповідним правилом-орієнтиром); робити висновки про можливість отримання речовин (матеріалів) з наперед заданими фізико-хімічними властивостями; користуватися манометрами різного типу, психрометром і визначати ним вологість повітря; дотримуватися правил їх експлуатації;
може розв’язувати задачі на застосування рівняння стану ідеального газу, відносної вологості повітря; представляти графічно ізопроцеси, результати спостережень за допомогою таблиць та графіків; оцінювати роль і практичну значимість води і водяної пари в процесах утворення живих організмів та забезпечення умов їх життєдіяльності.
Учень (учениця):
називає винахідників теплових машин; наводить приклади використання теплових машин,
розрізняє роботу і теплообмін, нагрівник, робоче тіло і охолоджувач;
формулює перший закон термодинаміки і записує його формулу;
може описати будову теплових двигунів, побутового холодильника та розрізняє їх основні конструктивні елементи; обґрунтовуватинеоборотність теплових процесів; характеризувати зміст понять: внутрішня енергія, кількість теплоти, робота;
здатний спостерігати прояви законів термодинаміки у природі; робити висновки про можливі шляхи вивільнення, трансформації й використання внутрішньої енергії тіла;
може розв’язувати задачі на застосування першого закону термодинаміки; досліджуватиекологічні проблеми, пов’язані із вивільненням, передачею і використанням теплової енергії в регіоні та оцінювати їх стан.
Учень (учениця):
називає прилади і матеріали, які використовувалися; формулює мету і завдання дослідження, і його теоретичні положення;
може описати і обґрунтувати суть методу дослідження (ідею досліду);
здатний самостійно вивчити або повторити теорію роботи, самостійно зібрати установку і виконати дослідження згідно з відповідною (спеціальною) інструкцією і в разі необхідності неодноразово повторити дослід; користуватися приладами, визначати їх загальні характеристики, дотримуватися правил експлуатації приладів;
може представляти результати виконання теоретичних і експериментально-практичних завдань за допомогою формули, таблиці, графіка; оцінювати і перевіряти ступінь достовірності отриманих результатів; оцінюватипрактичну значимість набутого досвіду.
На підставі узагальнення знань учнів про простір і час учень розуміє взаємозв’язок між класичною і релятивістською механікою, усвідомлює межі застосування законів класичної механіки.
Учень:
називає основні етапи становлення вчення про електрику і магнетизм, його творців, основні елементи електричного кола, носії електричного струму в різних провідниках, допустимі норми безпечної життєдіяльності людини при роботі з електричними пристроями;
наводить приклади практичних застосувань електричних конденсаторів, реостатів, дільників напруги, напівпровідникових приладів та їх застосувань у побуті й техніці;
розрізняє ЕРС і напругу, види електропровідності напівпровідників;
формулює закон Ома для повного кола та записує його формулу;
може описати механізм електропровідності металів і напівпровідників р- і n-типу, p-n-переходу, обґрунтовувати вплив електричного поля на живі організми; характеризуватинапруженість і потенціал електричного поля, електроємність, ЕРС джерела струму як фізичні величини; пояснити принцип дії джерела електричного струму, напівпровідникового діода; порівняти вольт-амперні характеристики резистора і напівпровідникового діода;
здатний спостерігати прояви електричних явищ у природі, картини ліній напруженості електричного поля; користуватисяамперметром, вольтметром, дотримуватися правил роботи з ними; визначати силу струму, напругу і електроємність та оцінити похибки вимірювання; робити висновок про історичний характер фізичного пізнання;
може розв’язувати задачі, застосовуючи формули для визначення напруженості електричного поля, ємності конденсатора, енергії зарядженого конденсатора, закону Ома для повного кола; представляти результати експерименту з дослідження електричних кіл; систематизувати знання про електричні поля та закони постійного струму; досліджуватиекологічні проблеми регіону, пов’язані з виробництвом, передачею і споживанням електричної енергії.
Учень (учениця):
називає основні етапи становлення вчення про магнетизм, його творців, умови виникнення явища електромагнітної індукції;
наводить приклади сили Ампера, сили Лоренца, дії закону електромагнітної індукції, трансформаторів, магнетиків у природі й техніці;
розрізняє електричне і магнітне поля та джерела їх утворення, ЕРС індукції і ЕРС джерела струму;
формулює означення сили Ампера і сили Лоренца та правила визначення їхніх напрямків дії, закон електромагнітної індукції, правило визначення напрямку індукційного струму і записує формули названих вище законів;
може описати механізми намагнічування речовини, утворення ЕРС індукції; обґрунтовувати вплив магнітного поля на живі організми; характеризувати фізичні величини: ЕРС індукції, індуктивність, магнітну індукцію; пояснитипринцип дії і будову генератора змінного струму, підвищувального і понижувального трансформаторів;
здатний спостерігати прояви магнітних явищ у природі; визначати напрямки дії сил Ампера і Лоренца та індукційного струму в конкретних прикладах та користуватися відповідними правилами роботи з ними; оцінитиісторичний характер становлення знань про електрику і магнетизм; робити висновок про соціальну обумовленість розвитку фізичних знань;
може розв’язувати задачі, застосовуючи закон про електромагнітну індукцію; графічно представляти результати визначення напрямків магнітного поля, сил Ампера і Лоренца, індукційного струму; систематизувати знання про електричне і магнітне поля і їх взаємозв’язок; досліджуватиекологічні проблеми, пов’язані з виробництвом, передачею та застосуванням електричної енергії в регіоні.
Учень (учениця):
називає види механічних коливань і механічних хвиль, вчених, які зробили вагомий внесок у становлення теорії коливань, види електромагнітних хвиль за їх довжиною (частотою), основні елементи коливального контуру і приймача радіохвиль;
наводить приклади проявів і застосувань коливальних і хвильових явищ у природі й техніці, застосування електромагнітних хвиль;
розрізняє поперечну і повздовжню хвилі, основні характеристики і властивості електромагнітних хвиль різного діапазону;
формулює ознаки гармонічних коливань;
записує рівняння гармонічних коливань і формулу періоду коливань в коливальному контурі;
може описати основні характеристики коливального і хвильового рухів, власні й вільні коливання, коливання маятника, поширення пружної хвилі, перетворення енергії в коливальному контурі на основі закону збереження і перетворення енергії, утворення і поширення електромагнітних хвиль; обґрунтовувати механічну хвилю як особливий вид руху на прикладі передачі коливань у пружному середовищі, екологічні проблеми, пов’язані з використанням радіотехнічних пристроїв; характеризувати суть методу фізичних ідеалізацій на прикладі гармонічних коливань, швидкість поширення, довжину і період електромагнітної хвилі як фізичні величини; порівняти параметри коливань за їх рівняннями руху, властивості електромагнітних хвиль залежно від довжини хвилі; представляти електромагнітну хвилю схематично; оцінити внесок вітчизняної науки в розвиток радіотехніки; систематизуватизнання про електромагнетизм як фізичну теорію;
здатний спостерігати затухаючі коливання маятника, електромагнітні коливання, користуючись осцилографом; користуватися радіотехнічними пристроями; визначати період коливань математичного маятника, довжину електромагнітної хвилі за її частотою; дотримуватися правилпроведення спостережень коливальних і хвильових процесів, а також правил безпеки життєдіяльності під час роботи з радіотехнічними приладами; досліджувати залежність періоду коливань математичного маятника від довжини;
може розв’язувати задачі, застосовуючи основні поняття гармонічних коливань, формулу взаємозв’язку довжини, періоду і швидкості поширення хвилі;представляти отримані результати графічно і за допомогою формул.
Учень (учениця):
називає основні етапи історії розвитку оптики як науки і прізвища її творців, розмір сталої Планка, швидкість поширення світла у вакуумі, повітрі й воді;
наводить приклади застосування оптичних явищ у техніці й виробництві;
розрізняє хвильові й квантові властивості світла і формулює їх означення; записує закон В. Снелля, рівняння Ейнштейна для фотоефекту;
може описати корпускулярно-хвильовий дуалізм світла, обґрунтовуючи його суть та місце в сучасній фізичній картині світу; характеризувати суть оптичних явищ: поширення світла в різних середовищах, розсіювання і поглинання світла, інтерференцію і дифракцію світлових хвиль, поляризацію і дисперсію світла; пояснити принцип дії квантових генераторів світла, квантово-хвильову природу світла; порівнятиенергію, масу, імпульс фотона з відповідними характеристиками одного з макротіл;
здатний спостерігати оптичні явища в атмосфері, пояснюючи їх суть; користуватися оптичними приладами, дотримуватися правил їх експлуатації; оцінити історичний характер становлення знань про природу світла; робити висновок про корпускулярно-хвильову природу світла;
може розв’язувати задачі на розрахунок маси енергії та імпульсу фотона, застосовуючи формулу Планка та рівняння Ейнштейна для фотоефекту.
Учень (учениця):
називає основні етапи розвитку фізики атома і ядра атома та її творців, загальні параметри атомних електростанцій України;
наводить приклади застосування радіоактивних ізотопів у виробництві та в інших науках;
розрізняє природну і штучну радіоактивність, ядерні реакції поділу важких ядер і синтезу ядер легких ізотопів; формулює постулати Бора і записує їх;
може описати дослід Резерфорда і механізми походження різних видів випромінювання; обґрунтовуватиможливість вивільнення атомної енергії та робити висновок про сучасні екологічні проблеми її використання; характеризуватиядерну модель атома, будову атома ядра, порівнювати властивості протонів і нейтронів; пояснитиприроду радіоактивного випромінювання, механізм ядерних реакції поділу і синтезу;
здатний спостерігати і користуватися фотографіями треків елементарних частинок і визначати їх масу, енергію і електричний заряд; оцінити внесок українських учених у дослідження будови атомів і ядер атомів та становлення атомної енергетики; користуватисяпобутовим дозиметром, дотримуючись правил роботи з ним;робити висновок про історичний характер та суспільну обумовленість розвитку фізичної науки;
може розв’язувати прості задачі, застосовуючи формулу взає- мозв’язку маси і енергії; представлятирезультати вимірювання радіоактивного фону у вигляді радіологічної карти місцевості;
досліджувати й узагальнюватиекологічні проблеми регіону, пов’язані із природним і техногенним радіоактивним фоном та застосуванням радіоактивних ізотопів і рентгенівського випромінювання в медицині й на виробництві.
Учень (учениця):
називає прилади і матеріали, які використовувалися;
формулює мету і завдання дослідження, а також його теоретичні положення;
може описати і обґрунтувати суть методу дослідження (ідею досліду);
здатний самостійно вивчити або повторити теорію роботи, самостійно зібрати установку і виконати дослідження згідно з відповідною (спеціальною) інструкцією і в разі необхідності неодноразово повторити дослід; користуватися приладами, визначати їх загальні характеристики, дотримуватися правил експлуатації приладів;
може представляти результати виконання завдань за допомогою формули, таблиці, графіка; оцінювати і перевіряти ступінь достовірності отриманих результатів; оцінювати практичну значимість набутого досвіду.
Учень (учениця):
називає основні етапи становлення фізичного знання і вчених, що зробили значний внесок у розвиток фізики;
наводить приклади застосувань фізичної науки в житті сучасної цивілізації, в побуті й техніці;
розрізняє фізичну і природничо-наукову картини світу;
формулює основні положення сучасної фізичної картини світу;
може описати зміст фундаментальних фізичних теорій; обґрунтовувати історичний характер та соціальну обумовленість розвитку фізичної науки; характеризувати провідну роль сучасної науки в розвитку людської цивілізації; оцінити вплив досягнень сучасної фізичної науки на розвиток виробництва, технологій та інших наук, у тому числі й суспільно-економічних; здатний робити висновок про визначальний вплив фізичної науки на розвиток сучасного природознавства;
може систематизувати знання з фізики на основі сучасної фізичної картини світу; досліджуватиекологічні проблеми регіону, пов’язані з виробництвом.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар